Поведінка тварин, методи її вивчення. Вродженна і набута поведінка.

Чого б ти не навчався,

ти навчаєшся для себе

Петроній (мудрець)

Поведінка – дзеркало, в якому

кожен показує свою подобу.

                                                                                                                  Йоганн Вольфганг фон Гете

 Тож почнемо. Запишіть тему уроку. Виконуйте  в зошиті ті завдання, які будуть тут. Що ж починаємо.

Чи можуть тварини спілкуватися між собою?

Як окремим із них вдається, не збиваючись зі шляху, переміщатися на великі відстані?

Як, на перший погляд, беззахисні тварини захищаються від ворогів?

Усі ці та інші питання здавна цікавлять людей. Частину загадок порівняно нещодавно вже вирішили, проте багато ще чого залишається таємницею.

Кожен з вас спостерігав, як кішка потихеньку крадеться за горобцем, пташки збирають різноманітні матеріали для будівництва свого гнізда, мурашки рухаються однією і тією ж доріжкою. Навіть маленькі діти знають, якщо собака виляє хвостом, значить, вона в гарному настрої, а якщо гарчить і притискає вуха до голови – краще відійти подалі. Це все прояви поведінки тварин.

 Під поведінкою організмів розуміють їхню здатність змінювати свої дії, реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів.

Наука про поведінку тварин називається етологією. Термін «етологія» уведений в 1859 році французьким зоологом І. Жоффруа Сент-Ілером.

Засновники етології (лауреати Нобелівської премії): нідерландський вчений Ніколас Тінберген (1903-1994); австрійські вчені Карл фон Фріш (1886-1982) та Конрад Лоренц (1903-1989).

Етологія займається такими проблеми, як, наприклад, скільки часу й як тварини сплять, як вони будують нори чи гнізда, яким чином спілкуються між собою, здобувають їжу, і т. п.

Поведінка тварин більш різноманітна та складна, оскільки вони можуть пересуватися і, отже, змінювати умови існування. Тому в них дуже добре розвинені органи руху, чуттів і нервова регуляція. Можна навести такі приклади поведінки тварин: полювання хижаків чи комахоїдних тварин, вигодовування пташенят дорослими птахами, шлюбні ігри, міграції, тобто подорожі, які здійснюють тварини суходолом, морем, повітрям тощо.

І так спробуйте заповнити цю схему самі.До кожної стрілки доповніть, як вице розумієте?

Вчені намагаються знайти відповіді і на такі питання, як, наприклад, чому деяким тваринам є притаманний сильно розвинений материнський інстинкт, а інші залишають своїх дитинчат невдовзі після народження; чому частина тварин занурюється у зимову сплячку, а інші – ні, та інше.

Тварини переміщаються у різні способи – вони можуть бігати, плазувати, стрибати, плавати чи літати.

Діяльність спрямовується пізнавальною потребою та потребою в спілкуванні. У тварин не існує суспільства.

У тваринному світі ми також на кожному кроці зустрічаємо будівельників, діяльність яких викликає захоплення.

Давши відповідь на ті чи інші запитання, ми краще дізнаємося про тварин і краще будемо їх розуміти.

2. Методи вивчення поведінки тварин у природі

·                   Спостереження

·                   Мічення

·                   Метод порівняння

·                   Експеримент.

1. Спостереження в етології полягає в цілеспрямованому сприйнятті та описі поведінки тварини. Ви також спостерігаєте за домашніми улюбленцями (собаками, кішками, хом’ячками, папугами і т.д.), щоб краще зрозуміти їхні потреби. Учені під час спостереження використовують різноманітні оптичні та цифрові прилади: біноклі, телескопи, фото- та відео-камери.

Стрімкий розвиток технологій в останні десятиліття зробив можливим використання в етології нових методів, наприклад дистанційне спостереження. На тварину чіпляють мініатюрний радіопередавач і за допомогою спеціальних приймачів одержують від нього сигнали. Так, наприклад, можна знайти тварину, яку випустили в дику природу.

Для дослідження міграцій співочих птахів над відкритим океаном учені використовують радари. Окремих особин тварин мітять.

2. Метод мічення

Які види міток використовують під час спостереження за поведінкою тварин? Наведіть приклади .

Більшість птахів і кажанів мітять кільцями (на ногу тварини надягають легке кільце з металу чи пластику).

Копитних і хижаків мітять вушними мітками у вигляді затискача, затискача, кільця або сережки.

Морських черепах мітять спеціальними кнопками, що надягають зазвичай на ласт.

Дельфінів мітять спеціальними кнопками, що надягають зазвичай на спинний плавець. 

Молюсків мітять написами на мушлі.

Комах мітять мітками з найтоншої кольорової фольги.

Мешканців ґрунту мітять мітками з радіоактивними речовинами.Для оцінки сприйняття тваринами навколишнього світу надягають тваринам нашийники з відеокамерами 

Експеримент в етології – це метод дослідження поведінки тварин у керованих умовах.

Експеримент використовують для розуміння знакових стимулів, використовуючи моделі (штучні об'єкти, що мають характерні ознаки стимулів). Проводять у природних умовах; наближених до природних (у великих вольєрах); штучних (лабораторіях, проблемних ящиках – тварину поміщають у замкнену клітку, вийти з якої або отримати їжу можна тільки, виконавши певну дію – натиснути на важіль або педаль).

Експеримент відрізняється від спостереження активнішою взаємодією дослідника з твариною.

Як ви вважаєте, чому перед проведенням експерименту бажано провести спостереження за твариною?

Експеримент – це підтвердження деякого спостереження.

Діти, а чи знаєте Ви, що комахи, птахи, тварини – природні синоптики?

Природні умови та їх зміни впливають на поведінку тварин: вони відчувають різні атмосферні явища (зміни атмосферного тиску, вологості повітря, температури, яскравості сонячного світла тощо) ще до того, коли людина їх помітить. Ось деякі «передбачення», які даються тваринами.

·                     Кінь хропе – на негоду, фиркає – на тепло, трусить головою й задирає її догори – на дощ, лягає на землю влітку – буде негода, взимку – сніг.

·                     У який бік спиною лягають тварини, звідки і вітер буде.

·                     Якщо худоба до купи збирається, піде дощ.

·                     Свиня чухається – на тепло, вищить – на негоду.

·                     Собака качається по землі – на дощ або сніг, лежить клубком – на холод, простягненим – на тепло.

·                     Кішка лежить клубком – на мороз, качається – на гарну погоду, міцно спить – на тепло, шкребе пазурами стіну – на негоду.

·                     Бабак свистить – на переміну погоди.

·                     Кроти вилазять з-під землі – чекай дощу.

Зміни погоди позначаються на строках пташиних перельотів – від цього залежить, якою буде зима – ранньою чи пізньою.

Якщо синиці, сороки, сойки влітку рано вмощуються на ночівлю, слід чекати холодної осені.

Регулярне кування зозулі віщує теплу погоду. Взагалі, птахи змінюють свій спів перед зміною погоди. Зяблик, наприклад, дзвінко співає ясного дня, а перед негодою – квилить; іволга коли ясно й тепло – виспівує, немов на флейті грає.

Перед сніговицею галки та ворони голосно крячуть.

У Японії розводять в акваріумах рибок, котрі поведінкою провіщають наближення шторму. Риба голець, коли ясно, лежить на дні, з наближенням негоди починає метушитися в акваріумі. Медуза та деякі морські водорості перед штормом спускаються на дно, краби зариваються у пісок. За кілька днів до землетрусу змії та ящірки вилазять з нір.

Особливо чутливі до поганих змін комахи. Природно, що комахи змушені бути своєрідними синоптиками: їх існування залежить від умов навколишнього середовища, від температури, вологості повітря тощо. Здатність мурашок, бджіл, жуків точно «передбачити» погодні зміни рятує їх від загибелі.

Наприклад, підмічено, що коли жуки-гнойовики літають низько – на гарну погоду. Вони помиляються рідше, ніж барометри.

Про рівень вологості повітря можна судити, наприклад, стежачи за польотом комах. У вологу погоду вони літають низько, бо крильця, а також волосинки на тільцях, зволожуючись, важчають. Тому ластівки полюють на комах, літають над самісінькою землею.

Павук (боїться сирості та спеки) полює вранці чи в спеку – буде гроза: «хижак» заготовляє харчі на негоду. Якщо ж павук полює ввечері – дощу не буде. Восени у повітрі літає павутиння, воно повільно сідає на дерева, на рослинність. Це ознака теплої й погожої осені. Багато павутини тчуть павуки у спекотний літній полудень, то, мабуть, на грозу і вітер.

Є ще й такі народні прикмети:

·                     Мурашки ховаються до мурашника – на грозу.

·                     Бджоли сидять вдома – на дощ; рано вилітають – на ясний день.

·                     Мошва чи комарі «товчуться» – на ясну погоду.

·                     Жуки дзижчать – на негоду.

·                     Коники в полі голосно стрекочуть – на посуху.

·                     Цвіркун кричить – на погоду, мовчить – на дощ.

Поведінка птахів лягла в основу багатьох народних прикмет:

·                     Голуби воркочуть – буде тепло.

·                     Горобці дружно зимою цвірінькають – на відлигу.

·                     Перепілки кричать – перед дощем.

·                     Соловей заспівав – вода на спад пішла.

·                     Журавлі літають високо – на негоду.

·                     Птахи примовкли – очікуй грому.

·                     Кури бродять під дощем – він буде довго йти.

·                     Кури «збираються», стоять і чистять пір’я – на дощ.

·                     Півні розспівалися – на дощ. Кури кудкудакають – на негоду.

·                     Гусак лапу піднімає – на холоднечу.

·                     Гуси і качки під крило дзьоби ховають – на холод.

·                     Качка лопотить крилами й чиститься – на дощ.

·                     Індик кричить у холоднечу – подме теплий вітер.

·                     Чайка з півдня прилетіла – через три дні чекай тепла.

·                     Ранній приліт жайворонків – на теплу весну.

·                     Ранній приліт журавлів – рання весна.

·                     Журавлі восени летять високо, осінь буде довгою.

·                     Птахи довго не співають – буде похолодання.

Відчувають наближення негоди й жаби:

Якщо вони скачуть берегом і квакають – буде дощ.

Жаби журчать – буде дощ, голосно кричать – слід чекати гарної погоди, мовчать – перед холодною погодою.

Самець деревної жаби (квакші) при наближенні негоди видає характерний крик, роздуваючи свої кулясто подібні повітряні мішки, самка спускається у воду.

Погоду можна передбачити і за такими встановленими прикметами:

·                     Навесні довго не линяють зайці – чекай продовження холодної погоди.

·                     Рано восени почнуть линяти кури – зима буде теплою; птахи в’ють гнізда на сонячному боці дерева – літо буде холодне.

·                     Вхід до кротячої нори з півночі – чекай теплої зими, з півдня – холодної, зі сходу – сухої, з заходу – вологої.

·                     Чим більші під осінь мурашники – тим суворіша зима.

·                     Білка робить великий запас горіхів – чекай холодної зими.

·                     У посушливий період риба у водоймах перестає клювати – перед дощем.

·                     Якщо раки на берег виходять – на негоду.

Установи пари з різних колонок.

Заповнюємо таблицю за призентації.

Запиши вірно ці перевертні до зошита.

А тепер до практики.

І знову навчальне відео.

Харчова поведінка притаманна всім тваринам і характеризується великою різноманітністю. Вона нерозривно пов’язана з різними видами активності: пошук, запасання їжі та обмін речовин. Пошукова поведінка запускається процесами збудження, що викликаються відсутністю їжі.

Пошукова поведінка і здобування їжі. Пошукова поведінка відрізняється винятковою різноманітністю і залежить від особливостей екології і біології виду. Спільним для тварин є підвищення чутливості до харчових подразників. Тварини виявляють вибірковість стосовно їжі. Часто тварини прагнуть підтримувати різноманітність харчового раціону.

Серед тварин, які харчуються живою їжею, спостерігаються дві основні стратегії здобування їжі – полювання й випасання.

Одні хижаки, наприклад богомоли, чатують на жертву в засідці, інші будують пастки. Добре відомі пастки павуків. Комахи також будують пастки – прикладом може служити мурашиний лев. Швидкі хижаки, наприклад кальмари, використовують особливу стратегію – переслідування. Полювання на малорухому здобич, що ховається, вимагає розвинених аналізаторів і спеціальних пристосувань для її розкриття і вбивства (така здобич часто має міцний панцир). Нерухома і численна здобич позбавляє необхідності вистежувати і вбивати її. Харчування такою здобиччю – випасання – полягає в поїданні частин або окремих органів кормових організмів. Класичним прикладом пасовищного типу тварин можуть служити великі хребетні рослиноїдні тварини, такі як вівці та кози. Забирання здобичі в інших організмів – клептопаразитизм – також поширений у тваринному світі. Для одних видів він є підмогою в несприятливих умовах, для інших, наприклад багатьох чайок, він є звичайним джерелом поживи. Такі види здатні активно й наполегливо переслідувати жертву, щоб відібрати здобич. Далеко не завжди це явище викликає агресію у відповідь.

 Запасання їжі. Серед комах поширене запасання корму для личинок. Наприклад, жуки-гнойовики відкладають яйця в заготовлені гнойові кульки. Багато перетинчастокрилих і деякі двокрилі відкладають яйця в тіла інших тварин (переважно комах). Своєрідність цієї форми запасання корму дозволила виділити їх в окрему екологічну категорію – паразитоїди. У деяких гризунів, до яких належать хом’яки та бурундуки, запасання корму набуло характеру пристосування до несприятливих періодів року. У них запасання корму збігається з періодом дозрівання злаків. За сезон звичайний хом’як запасає до 16 кг рослинного корму.

Оборонна поведінка. До оборонної поведінки належать дії, спрямовані на уникнення небезпеки. Оборонні реакції виникають у відповідь на зовнішні стимули і можуть бути активними, аж до нападу, або пасивними. Класичним прикладом оборонної реакції є реакція уникнення, що спостерігається у виводкових птахів у відповідь на появу силуету хижака.

Комфортна поведінка спрямована на догляд за тілом, є невід’ємною частиною життєдіяльності здорової тварини. Порушення комфортної поведінки свідчить про неблагополуччя тварини (хворобу, голод або низький соціальний статус у суспільних тварин). Тварини можуть чистити тіло за допомогою кінцівок, тертися об субстрат, струшуватися, купатися у воді або піску. Прийняття пози для сну, також належать до комфортної поведінки.

 Репродуктивна поведінка. З двох основних типів розмноження – статевого і нестатевого – перше характеризується винятковою різноманітністю форм поведінки, націлених на пошук партнера, утворення пар, упізнавання партнера, шлюбні ритуали і власне спаровування. Нестатеве розмноження не вимагає таких адаптацій.

Батьківська поведінка тварин включає в себе всі типи поведінки, спрямовані на турботу і вирощування своїх дитинчат або дитинчат близьких родичів. Хоча часто вважають, що батьківська поведінка починається в момент народження або вилуплення дитинчати, насправді вона може починатися в момент запліднення або навіть ще раніше.

Агресивна поведінка спрямована проти іншої особини. До неї відносять загрозливі демонстрації, напад та нанесення травм. Агресія служить для встановлення ієрархічних відносин у соціальних тварин, розподілу території, їжі та інших ресурсів. Агресивна поведінка запускається при сприйнятті специфічного подразника, у ролі якого зазвичай виступають запах, звукові сигнали та елементи забарвлення іншої особини. У більшості тварин агресія спостерігається в період розмноження.

Соціальна поведінка. До соціальної поведінки належать прояви психічної діяльності, безпосередньо пов’язані із взаємодією між окремими особинами та їхніми угрупованнями. Виділяють два основні типи соціальної поведінки – групова, для якої характерна наявність взаємного потягу між особинами, і територіальна, при якій такого потягу немає. Відповідно перший тип передбачає спільне використання просторових ресурсів, другий – виключає його.

Територіальна поведінка пов’язана з поділом доступної території на індивідуальні ділянки. Вона включає виділення індивідуальної ділянки, маркування її меж та охорону від інших особин. Територія може позначатися звуковими сигналами, як у птахів, пахучими мітками, як у котячих, а також візуальними позначками. Візуальні позначки являють собою екскременти, витоптані ділянки, подряпини і вигризання на корі дерев або, у більшості випадків, поєднання різних міток. Наприклад, ведмеді мітять дерева сечею, труться об них, дряпають і гризуть кору, а також роблять заглиблення в землі.

Дослідницька поведінка спрямована на вивчення навколишнього середовища, не пов’язаного з пошуком їжі або статевого партнера. Вищі тварини, опинившись у незнайомій обстановці, починають активно переміщуватися, оглядати, обмацувати й обнюхувати навколишні предмети. Дослідницька поведінка придушується голодом, реакцією страху і статевим збудженням.

 І знави практика.

1.Вправав.

Вправа «Впізнай поведінку».

Розподіліть на дві групи поведінку тварин: І варіант – набуту, ІІ варіант – вроджену:

1)        Коли настає холодна погода, жаби пірнають у водойму, закопують себе в мул і залишаються там до кінця зими.

2)        Хамелеон швидко змінює своє забарвлення залежно від того, який колір мають предмети навколо нього.

3)        Собака «задоволено» крутить хвостом, коли бачить, як хазяїн відкриває пачку з кормом.

4)        Кобри, що плюються, вприскують отруту зі своїх іклів на відстань до 2,5 м, намагаючись вцілити в очі жертви (жертва після цього сліпне).

5)        Самка метелика відкладає декілька тисяч яєць, намагаючись розмістити їх на тих рослинах, які будуть корисними для її нащадків.

6)        Гусенята рухаються ланцюжком за «мамою»-качкою.

7)        Слоненя кидає на себе порох, повторюючи цю дію за старшими в табуні.

8)        Зозуленя, яке щойно вилупилось, викидає яйця з гнізда «пташки-мами».

2.Вправа.

Записуємо назву вірша і форму поведінки яка описанна.

ВЕДМІДЬ

Буркотливий, вайлуватий

Ходить лісом дід кудлатий.

Одягнеться в кожушину,

Мед шукає і ожину.

Літом любить полювати.

Взимку – у барлозі спати.

Як зачує він весну,

Прокидається від сну.

Грицько Бойко

БІЛОЧКА

Хвiст трубою, спритнi нiжки –
Плиг iз гiлки на сучок! –
Носить бiлочка горiшки
В золотий свiй сундучок.
В неï й очi, мов горiшки,
Кожушинка хутряна,
Гострi вушка, наче рiжки, –
У дуплi живе вона.

 КРАСЕНЬ ДЯТЕЛ

Хто на дереві вгорі
Барабанить по корі?

Красень дятел на вербі,
Знай вистукує собі:

«А я дятел-трудівник,
А я дятел-будівник.

Я не просто б'ю в вербу,
Я гніздо собі довбу!

Я довбаю, як ніхто,
В мене дзьоб, як долото.

Я не тільки що вербу, –
Навіть дуба роздовбу...»

Там, де дятел на суку,
Начувайся, шкіднику!

У щілини не залазь.
Утекти хотів? А зась!

Ліна Костенко

Білочка восени

На гіллячках, на тоненьких,

Поки день ще не погас,

Сироїжки та опеньки

Білка сушить про запас.

Так нашпилює охайно,

Так їх тулить на сосні

І міркує: а нехай-но

Ще побудуть тут мені!

Буде холодно надворі,

Сніг посиплеться з дубів,

Буде в мене у коморі

Ціла в’язочка грибів!

В. Таранова

Качка

Качка перевальцем йде,

Каченят своїх веде

І покрякує тихенько:

- Не губіться, йдіть скоренько!

А маленькі каченята

Йдуть точнісінько, як мати:

З боку в бік гойдаються,

Ніби коливаються.

 Підводими підсумок.

Захисні реакції у тварин різноманітні й залежать від способу життя тварини. Наприклад, заєць, тікаючи від ворога, старанно заплутує слід. Тварини, що живуть у групах, наприклад, шпаки, за появи хижака перебудовують свою зграю, намагаючись зайняти найменшу площу й уникнути нападу. Іншу форму захисної поведінки являють собою фізіологічні зміни в разі пасивно-оборонної реакції. Наприклад, їжак під час небезпеки згортається в клубок, у нього різко обмежується дихання, знижується тонус скелетної мускулатури.

 У річці Ніл живе рибка хаплохроміс багатоколірний, самки й самці якої дуже цікаво турбуються про потомство. Розпочинається турбота із захоплення ділянки дна самцем. Для цього самець лягає на дно, б’є хвостом по воді, кружляючи на одному місці, аж доки в піску не утвориться ямка, і тоді він вирушає за самкою. Щойно знайде її, починає «танцювати», боком повільно пливе перед нею, схиливши голову донизу під кутом 30-60 градусів по горизонталі в напрямку ямки й веде за собою подругу. Потім вони кружляють по колу над місцем кладки. Самка відкладає на дно ямки ікринки, самець її одразу запліднює. Як тільки відкладе останню ікринку, самка одразу ж «ковтає» їх одна за одною. Набивши ікрою повний рот, вона ховається в зарості й залишається там непорушно. Майже два тижні самка нічого не їсть і тільки періодично перевертає в роті ікру, щоб вона краще розвивалась. Самці нелегко. Від голоду в неї підтягується живіт, западають боки, роздувається голова. Та раптом на світ з’являються личинки. Перші дні вони проводять у роті матері, і якщо хтось насмілюється вискочити з нього, мати вирушає в погоню і знову «ковтає» його. Через певний час малеча наче горох із дірявого мішка вискакує з рота матері, куди ще зможе ховатися в разі небезпеки перші 4-5 днів. Після цього малеча покидає маму назавжди.

І ще ігровий елемент.

 https://learningapps.org/7270912

Бажаю Успіхів.